ВИКОРИСТАННЯ АРТТЕРАПІЇ ДЛЯ ІНКЛЮЗІЇ: ПРАКТИЧНИЙ КЕЙС СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІВЧИНИ З ДЦП

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена потребами системного розвитку зрілого та стійкого українського суспільства через забезпечення повної інклюзії та підтримки гідності кожного громадянина, що є критично важливим в умовах воєнних викликів. Інклюзія розглядається не лише як гуманітарний обов’язок, а як фундаментальний механізм соціальної солідарності, що забезпечує суб’єктність та автономію осіб з інвалідністю. Українські дослідження підтверджують, що арттерапія є критично важливим методом для відновлення внутрішніх ресурсів та емоційної регуляції осіб з особливими освітніми потребами. Найскладнішим в адаптації дітей з ДЦП є поєднання фізичних, психологічних (низька самооцінка, фрустрація) та соціально-середовищних бар’єрів. Метою статті є опис клінічного випадку соціально-психологічної адаптації 17-річної дівчини з ДЦП, в межах якого проілюстровані механізми глибинної трансформації її світосприйняття за допомогою арттерапевтичних методик та інноваційний підхід до аналізу даних. Дослідження представлено у форматі опису випадку, в якому поєднується групова (триденний тренінг із самовизначення) та індивідуальна (10 консультацій) взаємодія. Активно використовувались арттерапевтичні методики, спрямовані на роботу з ідентичністю та тілесністю («Блискуче знайомство», «Піраміда страхів», «Мій слід на Землі», «Симптом як тварина», «Нейрографіка імені»). Ключовою інновацією стало використання аудіозапису індивідуальних зустрічей із подальшою транскрибацією та аналізом текстів з допомогою ШІ, що надало новий ракурс для осмислення динаміки трансформацій та дало змогу зафіксувати яскраві моменти внутрішнього світу клієнтки. Аналіз випадку демонструє, що арттерапевтичні практики, особливо тілесноорієнтовані («Мій слід на Землі») та когнітивно-креативні («Нейрографіка імені»), забезпечили потужний психоемоційний поштовх для подолання бар’єрів «інакшості» («коло єднання») та формування відчуття приналежності до соціальної спільноти. У дівчини відбувся перехід від заниженої самооцінки та порівняння себе з іншими до глибокого самопрощення та усвідомлення цінності своєї неідеальності. Внутрішня трансформація проявилася у зміні сприйняття тіла як «ворога» до ставлення як до унікального ресурсу, у формуванні любові до себе як способу буття та у появі професійної місії – створення ком’юніті для підтримки інших людей з інвалідністю. Методика «Нейрографіка імені» виявилася ефективним інструментом для покращення самоприйняття через інтеграцію позитивних і негативних якостей, а ведення щоденника посилило процес незалежності від зовнішньої думки. Дослідження підкреслює ефективність застосування ШІ для якісного аналізу матеріалів психологічного консультування як інструменту для глибинного розуміння світосприйняття осіб з ООП. Цей випадок доводить, що люди з особливими потребами мають особливі можливості – штовхати суспільство до більшої людяності та гідності.